На кілька днів храм святого Йосафата перетворився на мистецький дитячий осередок. І головна в цьому осередку — бандура. Табір, який організували у церкві, каже його ініціаторка, Оксана Гейко, має на меті популяризувати давній український інструмент.
Дуже гарна ідея була в пані Оксани, і ми її прийняли. Я бачу, що діти з ентузіазмом приходять. Вони кожного дня щось трошки пізнають. Я бачу, як сяють у них очі, що їм це подобається. І тим, хто вчиться, і тим, хто вчить. Я думаю, це такий гарний проект, який додасть трохи духу тим дітям. Ми бачимо, що не тільки з Червонограда, а й ті дітки, які приїхали зі східних теренів нашої країни – тут, і вони хочуть пізнавати нове.
каже священник храму, отець Роман Сковрон.
Ідея в мене народилася років 2-3 тому. Перейняла я її від таборів, які проводяться у Канаді, в Торонто, нашою землячкою, Оксаною Зелінською-Шевчук.
Продовжує пані Оксана.
І додає – їй завжди хотілося, щоб такий табір проводився в Україні, адже він сприяє популяризації нашого інструменту.
Але для всього, мабуть, свій час. Прийшов час збирати каміння. Сьогоднішній час дуже актуальний, щоб і молоді, і сторашим людям, і дітям привити любов і розуміння, що ми є українці і маємо свої символи. Бо бандура – це живий символ України. На струнах бандури говорить вся Україна.
Направду, церква – це є місце молитви, це її перше завдання. Але є і інше – підносити дух українцям.
говорить отець Роман.
Скільки табір згуртував учасників? І чи охоче йшли навчатися грі на бандурі хлопці?
Взагалі кобза, бандура – це чоловічий інструмент. Грали на ньому кобзарі, які оспівували життя українського народу і які були дуже невигідними тій владі.
Ми маємо 23 учасники. Було більше, але є брак інструментів. Діти із захопленням опановують бандуру. За тиждень ми зробимо один твір. Це буде гімн нашого табору, який вони виконають самостійно, трішечки з допомогою викладачів.
Загалом на таборі є 70 дітей. Це учасники нашого дитячого церковного хору, а також учасники ансамблю бандуристів Червоноградської школи мистецтв.
Результатом табору стане благодійний концерт зі збором коштів на 103 бригаду тероборони, на автомобіль. Організатори кажуть: навіть якщо не зберуть всю необхідну суму, це буде гарний початок для доброї справи.
Ми наголошуємо, що це не просто прийти відбути, а це – ваша маленька праця, вклад в нашу Україну. Діти не можуть в якийсь інший спосіб допомогти, вони не мають зарплат чи інших можливостей. Але вони мають таланти, здібності. Показавши ті свої здібності в неділю на благодійному концерті тут в нашому храмі після третьої літургії з нагоди Дня міста, я думаю, що зробить великий вклад. Ця їхня праця буде оцінена Богом і оцінена іншими людьми.
Отець розповідає: табір добігає кінця, але в храмі мають бажання продовжити цю справу, створивши капелу бандуристів при парафії.
Маємо надію, що знайдуться таки інструменти. Бо здається, що інструмент невеличкий, але його коштовність є великою. Фортепіано дістати простіше. А от з бандурою – складнощі, бо навіть не в такій великій кількості вони є виготовлені. Але ми сподіваємося, що знайдуться добрі люди, які допоможуть, і ми будемо продовжувати популяризувати бандуру. У нас є актовий зал, де ми можемо проводити концерти, можемо робити виїзди чи інші табори. Якщо є початок, то тепер треба докласти трохи праці, і тоді буде результат.
Читайте історії про людей в Червонограді, які роблять цей світ кращим:
ЕхоІсторії. Евакуйований Харків
