Блог Алли Березюк. Перевірено на собі. Випуск 1
Вже кілька місяців я планую рубрику на зразок “перевірено на собі”. Ну, власне, колись точково я її впроваджувала – до прикладу, вакцинація від ковіду. А ось зараз щось ніяк не могла вигадати собі тему. Як раптом тема сама знайшла мене. Отож:
Інсулін-чек: перевіряємо реформу на собі
Так склалось, що впродовж року щомісяця я навідуюсь до ендокринолога за рецептом на інсулін. Працювало це так – у визначені дні треба було зі скеруванням від сімейного лікаря прийти на прийом у поліклініку Центральної лікарні, де за кілька хвилин після внесення відповідних записів я отримувала листок із рецептом. З ним вже прямувала в аптеку, яка працює за державною програмою і видає інсулін безкоштовно для пацієнта.
З 1 жовтня все змінилось. Тепер інсулін, як і інші доступні ліки, видаватиметься за електронним рецептом.
Відверто, це втішило. Адже, маючи родичів із хронічними захворюваннями, я вже давно оцінила зручність електронного сервісу. Раз на місяць можна зателефонувати до свого сімейника, отримати на телефон рецепт – і просто прямувати собі в аптеку у зручний час, не прив’язуючись до годин прийому лікаря. З 1 жовтня рецепт на інсулін теж можна отримувати у сімейного лікаря чи терапевта.
Але перший такий електронний рецепт – знову в ендокринолога. Тому прямую туди. Прямую вже не вперше, адже попереднього разу забула взяти з собою телефон, на який укладена декларація. А це важливо.
Перед дверима питаю, хто в черзі крайній. Попри запис, черга вже давно змістилась. Жіночка під кабінетом говорить, що вона. І додає:
Там вже півгодини якась баба сидить. Сидить собі й сидить. Півгодини.
вочевидь, щоб я зрозуміла масштаб втраченого часу, повторює жінка.
А я ж розумію, чому сидить там бабця та й сидить. Через те, що програма, в яку вносять дані для отримання електронного рецепта, висить собі й висить.
Збоку ще одна жіночка говорить з якимось лікарем:
Знов не працює? Я до вас із Сокаля вже другий раз їду. Більше їзити не буду.
Насправді, буде. Скільки доведеться, стільки й буде. Бо хворі на цукровий діабет не можуть взяти і передумати колоти інсулін. Від цього залежить їхнє життя.
Я спокійно пробую розтлумачити жіночці попереду, що програма, на жаль, підвисає.
Півгодини? То нашо та програма?
Врешті моя співрозмовниця не витримує – і заходить в кабінет. Тепер їх там сидить та й сдить собі уже двоє.
Нарешті бабця виходить за двері:
Повидумували Бог зна що!
А я розумію, що оці наші по півгодини – то і є робочий день лікаря. Зараз вся оперативність та коефіцієнт корисної дії медиків залежить від програми – чи то для виписки е-рецептів, чи то для е-лікарняних.
Нарешті, я можу зайти в кабінет. Пояснюю, чого прийшла. Медик дивиться на мене трохи приречено – розуміє, що зараз боротьба з ноутбуком почнеться заново. Вносить щось в систему – і мені приходить перший код.
Код то воно шле, а куди його вводити – не видає.
За кілька хвилин система генерує мені другий код. Потім третій. Згодом четвертий.
О, а зараз точно чекаємо код!
вигукує медик і намагається встигнути ввести чотири цифри до наступного зависання.
Ждем.
Паралельно в кабінеті приймають ще одну пацієнтку – ну бо такими темпами ніхто б уже нікого лікувати не встигав.
Вам ще пощастило, ви швидко. Вчора з 8 до 14:00 я встигла тільки п’ятьох пацієнтів прийняти. Раніше за цей час 50 точно вже було.
Дивлюсь на код е-рецепта на телефоні – і реально відчуваю себе щасливою від проходження інсуліноквесту.
Ми вам перший рецепт видаємо, а далі ви можете звертатися до свого смейного лікаря.
Знаю
На мене дивляться із виразом “баба з воза – коням легше”. Ну і я їх розумію. Ще одна морока – ✔️.
Всього лиш півгодини і хвилин 15 під кабінетом – поки всі собі сиділи та й сиділи. Подумки тішу себе думкою, що скоро – тільки кошенята народжуються, а реформи впроваджуються важко.
Якщо ж ви наразі тільки збираєтесь проходити цей квест, то ось вам кілька пунктів на замітку.
Будьте здорові!
