Блог Алли Березюк.
Сьогодні, 10 вересня, в Соснівці вимагали пільгового проїзду для пенсіонерів. Йшлось про маршрут Соснівка-Червоноград. А ініціювала обговорення депутат Червоноградської районної ради Руслана Кужельна.
Власне, з вимогами все зрозуміло. Люди хочуть їздити безкоштовно. З позицією перевізників – теж. Вони хочуть відшкодування за пільгове перевезення. Ну і ще є влада, яка, як завжди, не має грошей.
Все за класикою, як і багато років. Якби не одне але. Всю цю історію з обговореннями ініціювала депутатка Червоноградської районної ради Руслана Кужельна. А в райраді вона представляє партію Слуга Народу. Ту саму, що має монобільшість в Парламенті.
До чого тут Верховна Рада та місцеві перевезення?
Справа в тім, що пільгові категорії, які мають право на безкоштовний проїзд, визначаються в столиці. Але з 2016 року в Державному бюджеті відповідні видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачені.
Це як ніби бабця пообіцяла внукові на день народження айфон, але платити за це сказала батькам онучатка.
Дуже вигідна позиція, скажу я вам. Коли запитати в нардепа про пільги на проїзд, він вам скаже, що все зробив. Проте текстом законів і постанов маршрутки нові не купиш, старі – не заправиш. І водії чомусь відмовляються зарплати ними брати.
Історія червоноградських пільговиків – взагалі показова. Адже у нас дуже молоді пенсіонери-шахтарі. І їх багато. До них додаються пенсіонери за віком, ветерани, багатодітні, люди з інвалідністю… Словом, для міського бюджету трохи забагато. Але для тих, хто визначає пільгові категорії це нічого абсолютно не вартує. Можуть хоч всім нам безкоштовний проїзд намалювати. Гулять – так гулять.
Власне, тут і стає в нагоді партійна приналежність ініціаторки обговорення пані Кужельної з нардепом Юрієм Камельчуком. Можу навіть підказати кілька варіантів для звернення:
- банально просити гроші на субвенцію
- або нарешті відреагувати на звернення міської ради про дозвіл самим встановлювати пільгові категорії (правда, тут почнеться безкрає поле вже для місцевих популістів),
- або ініціювати державну програму кредитування для закупівлі автобусів на місцеві транспортні КП,
- або обмежити пільги, відповідно до доходів пільговиків.
Словом, фантазії є де розгулятись.
Натомість пані Кужельна пропонує просто возити, просто вимагати в місцевого самоврядування, просто проводити круглі столи. Далі ідуть дуже фінансово обгрунтовані порівняння з Києвом. Бюджет там же ж, як в Червонограда (сарказм). Або з громадами, де немає стільки пенсіонерів.
Тут яка історія. Популізм історично допомагає вигравати на виборах. Але він ніяким чином не допомагає працювати з бюджетом. Там цифри. Депутат районної ради мала б це добре знати.
Ще одна проблема перевезень, пов’язана з цифрами – облік пасажиропотоку. Наразі видатки на пільговий проїзд більше малюють зі стелі, ніж з точних цифр. “Мої водії записують і передають мені, скільки пільговикв провезли”, – каже один із соснівських перевізників Богдан Закала. Якось несерйозно як на виділення бюджетних коштів. “Ну десь шість пільговиків на рейс”. А може, десь два. Чи десь десять. Богдан Закала – депутат Червоноградської міської ради. І він теж має знати, що десь бачив бюджет його десь скількись там пасажирів.
Десь непораховані пасажири, десь недофінансовані пільги, десь просто маніпулятивне використання людей, які реально не мають чим платити за отой проїзд, але до послуг, які соснівчанам надаються в Червонограді, пішками іти трохи далекувато.
Словом, десь так обговорення теми перевезень їздить по колу вже багато років і ніяк не може приїхати на кінцеву зупинку.