Готуємось до Різдва разом


Кутя, вареники, дідух, свічка, коляда – це все про Різдво. Кожна родина має свої особливі звичаї, проте, в основному, всі ми намагаємось дотримуватись традицій, незмінних атрибутів.

Ехо вирішило розпитати в священика церкви святого Йосафата отця Романа Сковрона про те, як зустріти і провести Різдво правильно.

Чому страв – 12? І чому кутя – головна?

З давніх часів християнства на Святу Вечерю традиційно готували 12 пісних страв. У наш час число 12 трактують як згадку про дванадцять апостолів Ісуса Христа.

Важливим елементом святвечірнього столу є кутя – символ багатства небесного столу, символ духовного багатства християнського життя.

Ми святкуємо народження Христа, радісне свято. Чому ж вечеря на столі – пісна?

Важливо переживати цей день не лише фізично, а передовсім у духовній повноті, а ми часто зосереджуємось на смакових додатках (особливо в теперішній час – якась дорога риба, мідії, креветки чи якісь інші смаколики).

І тоді ці пісні страви на Святвечір смакують навіть більше, аніж м’ясні. Строгий піст додає урочистості і акцентує на людській жертві, як вдячності Тому, Хто має прийти до нас у цьому Різдві.

В багатьох родинах у цей вечір на одну тарілку більше – для померлих родичів та близьких. Чи можна дотримуватись такої традиції?

Знову ж таки, правильна чи неправильна ця традиція – однозначно не скажеш.

Якщо думаємо, що прийдуть духи померлих, щоб поїсти, то це скоріш абсурдна думка; якщо накладемо на це християнську символіку, то йдеться про те, що ми намагаємося їх нагодувати, але скоріш за все духовною їжею (нашою молитвою, яку зазвичай молимося за померлих чи перед Святою Вечерею, чи після вечері), аби вони заступалися за нас у наших небесних покровителів.


Ще один обов’язковий елемент Святвечора – дідух. Ставити його поряд із новорічною ялинкою стало дуже популярним в останні роки. А на ринках вишиковують цілі ряли всіляко прикрашених в’язаних різдвяних снопів.

Але багато хто пам’ятає, що дідух – не просто українська, а й язичницька традиція. Чи доречно його ставити на християнське свято?

До Різдва в Україні готувалися ще з літа. Під час жнив перший, а в деяких місцевостях – останній сніп збіжжя (жита або пшениці) залишали необмолоченим. До нього додавали також по кілька стеблин з інших злаків і перев’язували одним-двома, а інколи трьома перевеслами.

Цей сніп вносили до хати в навечірня Різдва Христового в знак подяки за врожай. Його називали «дідухом».

У Галичині, напередодні Святого Вечора, господар хати приносив зі стодоли сіно, яке розстеляли на долівці світлиці, в якій вечеряли, та солому, яку розстеляли на столі, а зверху накривали білим вишитим обрусом. Саме це і називали дідухом.

Сіно на долівці сиволізує сіно вертепу, в якому народився Месія, солома на столі – ясла, в які Марія поклала Ісуса, а білий обрус – пелени, в які Христа сповито.

Одностайної думки щодо дідуха немає. Так – це язичницька традиція, але коли надамо їй християнського значення, то це міняє зміст.

Сьогодні багато різних протестантів, невіруючих людей, закидають нам, християнам, що наші звичаї і традиції Святвечора багато в чому мають поганське коріння.

Звичайно, колись і наші пращури, які були язичниками, вшановували своїх богів, зокрема – відзначали день народження бога-сонця.

Проте, власне кажучи, Церква для того і встановила оцей празник Христового Різдва, щоби показати людям і об’явити правдивого Бога, який у вигляді маленької дитинки приходить на цю землю, щоби спасти нас. Християни наповнили оті давні поганські традиції новим змістом, ідеями правди, любові. Вони показали цілому світові, що народжується Христос, Який стає для кожного із нас тим Сонцем, тим світлом, яке просвічує кожну людину. І це світло приходить у світ, що лежить у темряві і тіні смерті.

Але якщо надаємо дідуху якоїсь магічної сили, сподіваємося, що саме він, а не Бог може оберегти, захоронити чи надати якісь цілющі властивості – то тоді таке є неприпустиме. А ставити чи не ставити – тут, думаю, кожен може сам вирішити і яке цьому надати значення.

В багатьох оселях страви на столі – пісні, але присутній алкоголь. Чи доречний він у Святвечір?

Святковий стіл повинен бути без алкоголю. Та на практиці, на жаль, є дуже часто по-іншому.

В нас нема культури споживання алкоголю. Алкоголь відбирає в людини волю, свідомість, а йдеться про те, щоб людина свідомо святкувала Різдво. А Святий Вечір є особливим початком цього святкування.

Чи є якась особлива молитва, яку варто промовити, сідаючи до вечері?

Як і годиться в християнській родині, Вечерю розпочинають з молитви. Моляться також на початку або в кінці за померлих з родини.

Особливої якоїсь молитви немає, тому моляться молитви «Отче Наш», «Богородице Діво», можна і інші молитися молитви. Опісля найстарший в домі розділяє всім присутнім за столом вмочену в мед просфору, яку попередньо священик благословив в церкві, з побажанням кожному того, чого він найбільше потребує.

Цього року у церкві я сьогодні ще запропонував, щоб після спільної молитви хтось прочитав уривок зі Святого Письма про народження Христа (Мт. 1,18-25).

Найвідоміша традиція Різдва – коляда та вертеп. Проте чимдалі, тим більш неохоче перед ним відчиняють двері.

Отож колядники – чи потрібно пускати їх в дім і як віддячувати за коляду?

Свята Вечеря закінчується, коли родина, поколядувавши, лягає спати, щоб вдосвіта йти зустрічати новонародженого Ісуса.

Наші колядки – це не тільки мелодійні радісні куплети, це глибоке богослов’я. Маємо йти колядувати і ділитися радістю, якщо Бог для нас живий, а щоб наші серця відчули народження Христа, треба відчинити і свої двері для коляди.

Щодо подяки за коляду, то вже на власний розсуд, але щоб це не перетворювати на бізнес (бо діти часто ходять з одною і тією самою колядкою декілька років, щоб заробити). Ми маємо наголошувати, що потрібно іншу колядку вивчити і якесь більше віншування, а навіть деколи віддячити не грошима, а цукерками, фруктами чи печивом, як це було колись.

Який же найголовніший атрибут Різдва?

Коли говорити про атрибут Різдва, то це радше можна віднести до народних звичаїв. Для одних це дідух, для інших ялинка, ще для когось це колядки, а для християнина важливо належно зустріти новонародженого Христа, бо зустріч Христа і людини найперше переживається у серці людини.

Христос прийшов на землю саме заради цього: бути в житті кожної людини і дарувати їй радість і любов. Коли Христос народжується в нашому серці, Він внутрішньо перемінює нас. Тому подія Різдва має стати для кожного живою подією, зустріччю з живим Богом.

Гарно, що в нас існують певні традиції, але існує небезпека, що гонитва за традицією може відволікти нашу увагу від головного – від Різдва, від Бога, від духовного.

Треба розуміти, що традиції – це символізм і маємо просити в молитві Святого Духа, щоб скерував нас на ту дорогу, яка веде до вифлеємської стаєнки, де народився Христос. Важливо відкрити своє серце і душу, щоб у нашому серці народився Христос.


*** Топ Довідника ***


*** Новинки Довідника ***


Сподобалось? Поділіться та оцініть!

0
Please Login to comment
  Підписатись  
Сповіщати про
Choose A Format
Personality quiz
Series of questions that intends to reveal something about the personality
Trivia quiz
Series of questions with right and wrong answers that intends to check knowledge
Poll
Voting to make decisions or determine opinions
Story
Formatted Text with Embeds and Visuals
List
The Classic Internet Listicles
Countdown
The Classic Internet Countdowns
Open List
Submit your own item and vote up for the best submission
Ranked List
Upvote or downvote to decide the best list item
Meme
Upload your own images to make custom memes
Video
Youtube, Vimeo or Vine Embeds
Audio
Soundcloud or Mixcloud Embeds
Image
Photo or GIF
Gif
GIF format
Ехо Червонограда

FREE
VIEW