У неділю, 12 січня, в палаці Потоцьких було людно. Як колись, коли вельможні пани Потоцькі гучно зустрічали на порозі маєтку гостей. Велична династія, доля якої була трагічною і романтичною водночас, на кілька годин повернулась в ці стіни, щоб нагадати нам історію.
Так, звісно, на балу – танцюють. І в цей день було багато музики і танців.
Але кожний із присутніх у цей день запам’ятав щось особливе. Хтось – образ оспіваного ловеласа Казанови, який колись гостив у нашому палаці. Хтось – історію Гертруди і Станіслава, гідну пера Шекспіра, якби йому хтось переказав про їхнє кохання.
Хтось запам’ятав – норовливу і пихату Анну Потоцьку, з веління якої кохання сина не стало щасливим. Хоч і проніс він його через усе життя в маленькому зображенні першої дружини на грудях.
З цим зображенням через багато років після трагічної загибелі Гертруди, а згодом за один рік – батька, матері та сестри – Потоцький помирав у відчутті абсолютної самотності. Його друге ім’я – Щенсний. Але щасливим польський шляхтич пробув дуже не довго.
Хтось буде згадувати родину Вишневських, які згодом придбали маєток Потоцьких. Саме вони звели каплицю на старому цвинтарі, рештки якої збереглись і донині.
Комусь западе до пам’яті історія полководця Міхала Жевуського. Дивно, проте саме у нещасливому для Потоцьких палаці, в якому вони колись дали наказ знищити молоду дружину Станіслава, лежала мумія однофамільця ще одного поляка. Саме пан Жевуський, за легендою, жорстоко вбив ще одну молоду дівчину у Підгорецькому замку. Згодом його жертва стала відомою як Біла Пані, що блукає рештками колись прекрасного палацу.
Так, цей бал був перенасичений привидами минулого. Проте головна його мета – не лише розповісти про історію. Головне – привернути увагу до збереження спадку минулого для наступних поколінь, говорить організаторка дійства Наталія Жук. Щоб наші діти могли прийти сюди і відчути дух давно забутих днів. Побачити нашарування історії, подій, людей.
Саме цим уже багато років займається в Червонограді польська громада. Саме вони невтомно приводять до ладу старий цвинтар, каплицю Вишневських.
До слова, чи знаєте ви, яка доля решток панів Потоцьких? Ось у цьому випуску Б/У Дня Юрій Гринів розповідає, де поховані кістки польських магнатів, перемішані із рештками закатованих повстанців.
В Червонограді є чотири пам’ятки, які мусять бути збережені – це палац Потоцьких, каплиця Вишневських, василіанський монастир (церква св. Юрія) та костел Святого Духа (на жаль, зараз його і не впізнати у перебудованій православній церкві св. Володимира). Мусимо зберегти сліди історії, аби і самим колись не загубитись.
