Вчора на Ехо Червонограда був афігєнний подкаст. Серед всього іншого зі спеціалістом відділу культури Юрієм Гринівим говорили і про розвиток туризму в Червонограді.
Так, Руслан Іванець почав розмову з того, що в туристичний Червоноград не вірить. І так, саме таке ставлення до розвитку цієї галузі на нашій території я читала неодноразово в коментарях на Ехо.
Але те, що в Червонограді не знають про унікальних писанкарів і писанки, які створені і зберігаються у нашому місті, про кераміку, яка тут виготовляється, про вишиванки Оксани Рушінець – це не привід ставити на цьому хрест. Це те, за що має бути соромно червоноградцям.
І те, що ми звикли до шахт і териконів довкола – це не значить, що мешканцям інших регіонів, які цього всього в очі ніколи не бачили, буде нецікаво.
Взагалі мені особисто не зрозуміло, чому екскурсії до навчальної шахти в нашому місті – не обов’язкова розвивально-навчальна програма для школярів. Як мінімум – в плані профорієнтації.
І те, що оборонні точки довкола Червонограда не цікавлять нас – не означає, що й інші будуть так пофігістично ставитись до свідків воєнного минулого Львівщини.
І так, ще у нас є палац Потоцьких, старовинні храми. Просто ми не вміємо це цінувати.
Так, я теж не вірю в туристичну Мекку на території Червонограда. Але якщо це буде навіть 5% – це вже досягнення. І те, що в місті розвиватимуться різні напрямки – це прекрасно. Кому, як не Червонограду, знати, що мономісто – це шлях до смерті. Ми всі прекрасно усвідомлюємо політику держави щодо вуглевидобувної галузі. Ми всі розуміємо, що, як не зараз, то за роки, але запаси вугілля вичерпаються. То що ви збираєтесь залишити по собі? Червонобиль?
Ми маємо зрозуміти одне – якщо будемо коментувати і постити про депресивне місто, сюди не приїде ні турист, ні інвестор. Вони поїдуть, до прикладу, в Тартаків, де мешканці з усіх сил намагаются довести, що там є з ким говорити, з ким робити нове і зберігати старе.
Бо коли ми самі поставили на собі хрест, ніякий месія за нас не візьметься.
До речі, я б не радила пропускати суботні подкасти на Ехо. Вони неймовірно цікаві. А цей ефір – тут:
