Про заборону продажу алкоголю після 22:00

Блог Руслана Іванця про обмеження продажу алкоголю


Одразу зазначу, шо має бути:

  • продаж алкоголю цілодобово;
  • достатня кількість та широкий вибір закладів (за ціновою політикою), які працюють хоча б до третьої ночі;
  • контроль за розпиванням в громадських місцях.

Вангую: максимум, на шо спроможеться міська рада — сцикливе посунення заборони до 00:00.


Розумію, чому ми досі на такому низькому рівні розвитку суспільства. І справа зовсім не в тому, яке рішення стосовно продажу алкоголю зараз є чинним і яке приймуть чи не приймуть в майбутньому.

Справа в двох явищах. Перше — лицемірство. Друге — табуйованість обговорення тем.

Якшо починаємо говорити про «ми ж знаємо, як там продають», то не треба казати «пити треба рюмку-стаканчик».

Культура вживання алкоголю — це не про кількість. Це про поведінку. І про свободу прийняття рішення.

Людина може випити як склянку вина чи пляшку пива до обіду чи вечері, так і може набухатись. Але мовчати про природність явища набухування — дуже лицемірно. Це призводить до викривлення постановки завдання. Це як із сексом в Радянському Союзі.

Коли ти ніколи публічно не говорив про вживання алкоголю, а тут раптом треба — то починаєш нести якусь дічь. Це як починати дітям пояснювати про секс. Вже десь на раз десятий буде норм виходити.

Так от, шоб дискусія про споживання алкоголю була не рівня дев’ятикласника, який побачив піську-сіську в підручнику з біології, — треба цю тему проговорювати і грамотно модерувати, шоб не загрузати в каші самоцензури і табуйованості.


Якшо мова йде про дієвість заборони «22:00» та її скасування, то тут не треба домішувати теми про шкідливість алкоголю, здоров’я нації, сімейного насильства тощо.

Зараз алкоголь можна споркійно купити після 22:00. Тому це часове обмеження не впливає на вищезгадані пункти.

Зараз алкоголь після 22:00 продають різного роду нічні кіоски, яким все одно на заборону. А великі торговельні мережі бояться штрафів і дотримуються заборони. Таким чином по факту відбувається суттєве спотворення конкуренції.


Є два моменти в цьому питанню.

Перший. Якась люта дічь — коли неможливо купити ввечері пива до футболу чи вина на свіданку.

Другий. Ймовірна загроза розпивання алкоголю в громадських місцях. Для запобігання цьому є директивні рішення (штрафування поліцією) та індикативні (створення конкурентних альтернатив).

У нас немає культури бухання. Скільки барів в Червонограді в докарантинні часи працювали до третьої ночі? Переважно ж всі закриваються в 23:00.

Сумно, шо вся сучасна рейв-культура в Червонограді зводиться до тусовок під бейкермаркетами. Сумно за всіх.


Сподобалось? Поділіться та оцініть!

2

0 Comments

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ехо Червонограда

FREE
VIEW