Якщо ви хоча б раз відвідували новорічні ранки в Червоноградському народному домі, ви вгадали мотивчик. Раз на 10-15 хвилин дітки, яки прийшли на святкування, чують фразу ведучих: “Взялися за ручки, створили широке-широке коло! Пішли по колу, три-чотири!”. І дітки починають сунути колом у вказаному аніматорами напрямку, поки з колонок лунає чергова новорічна пісенька.
На думку міського голови Червонограда Андрія Залівського, пацієнти, які мають право на пільгові медикаменти, але отримали відмову у видачі рецепту, мають діяти за приблизно тією ж схемою. Тільки широке-широке коло для них створять посадовці. А далі вже – три-чотири.
Отож, якщо вам відмовили у видачі рецепта на пільгові медикаменти, ви маєте піти до міської ради і там висловити своє обурення. Якщо ви участик АТО – ідете до заступника керівника медзакладу. Якщо і там не знайдете справедливості, йдете в Червоноградську міську раду, шукаєте там профільну заступницю, далі міського голову…
І це справді працює, як виявилось під час того ж засідання ради. Як заявила Надія Земницька, питання виділення пільгових медикаментів нерідко вирішується “в ручному режимі”. Тобто, найбільш настирливі пацієнти таки доходять до міської ради, а звідти вже починають дзвонити у зворотньому порядку, щоб медикаменит таки виділили.
Тобто, не обманули люди, які звертались до депутатів за підтримкою – в рецепті відмовляють навіть тоді, коли фізично бюджетні кошти на ці потреби ще не закінчились.
Якщо вже є така проблема (як назвав її міський голова – “людський фактор”), то чому б її не вирішити в більш гуманний для пацієнтів спосіб – замість водіння хороводів кабінетами та установами?
Чи дуже дорого розмістити на кабінетах роздруковані на звичайних листках А4 номери телефонів, на які можуть звертатись у такому випадку червоноградці, і таким чином позбавити їх приниження в кожному кабінеті начальника випрошувати ліки? Хай телефонують до вас, а ви вже там розбирайтесь – чи включати ваш “ручний режим” до керівників (хоча це повний треш, що таке поняття взагалі існує в органі місцевого самоврядування і комунальних підприємствах), чи дати відповідь – кошти на цю програму наразі вичерпані, інформацію про наступну можливість отримати пільгові ліки шукайте там (вказати, де). Думаю, це і так зрозуміло, але, про всяк випадок додам, що дзвінки мають автоматично записуватись і реєструватись, а не послухали – і забули.
Але насправді просто відреагуйте на ситуацію – попередьте працівників медзакладів про те, що вони нестимуть відповідальність (придумайте вже там, яку саме), якщо будуть відмовляти пацієнтам в ліках, гроші на які виділили з міського бюджету і фінансування яких на момент звернення пацієнта фізично присутні.
Ок, давайте, щоб міській раді перепало і трохи позитиву: мене тішить, що депутати підняли це питання не просто “щоб поговорити”, а щоб реально знайти можливе вирішення проблеми. До прикладу, звернутись у Львівську обласну раду для виділення коштів, щоб частково покрити потребу червоноградських пацієнтів. Також – розробити чіткий контроль за виконанням програми, щоб депутати чітко знали, на що, кому і скільки пішло рецептів і яка реальна потреба, а пацієнти змогли десь відслідковувати – скільки ще ресурсів залишилось, аби скористатися програмою.
Проте можна направду почати з безкоштовного – з налагодження комунікації. Не “по колу, три-чотири”, а тієї, яка спростить життя людини, котра і так має проблеми зі здоров’ям – адже пільгові медикаменти просто так не виписують. Можливо, це може стати одним із перших завдань керівника медичного відділу, положення про якого під кінець року нарешті “вимучили” депутати?
