Ми вже розповідали про те, що виконавчий комітет розглядав нову ціну на перевезення в Червоноградській громаді. Оскільки це регуляторний акт, за місяць до розгляду його мають оприлюднити для ознайомлення. Як, в принципі, і інші акти – до прикладу, про тарифи на комунальні послуги. І ці документи дійсно оприлюднюють. Але абсолютно нікого не цікавить, чи мешканці реально знайомились з цими актами. У підсумку на виході членам виконавчого комітету говорять, що зауважень до проекту рішення не було, – значить, мешканці всім задоволені.
14 грудня в Червоноградській міській раді відбулась комісія, на якій розглядали програму висвітлення діяльності Червоноградської міської ради. Для того, щоб реалізувати цю програму, з міського бюджету на 2022 рік мають виділити 500 тисяч гривень. І ці гроші – єдине, що цікавить усіх дотичних. Особливо тих, хто дуже переймався, щоб 50 тисяч із них бува не пішли на електронні ЗМІ, і особливо – на Ехо Червонограда.
Ще на початку комісії ми зекономили на заспокійливому цим депутатам, вкотре пояснивши – ми точно на гроші претендувати не будемо. Їх успішно мають перенести на створення (чи розміщення, хай вже там самі собі мастять голову) соціальної реклами.
Ок, але натомість у нас були інші запитання до змісту самої програми. Власне, яким чином оцінюватимуть ефективність висвітлення важливої для мешканців інформації в тому чи іншому ЗМІ. Виявилось, оцінюватимуть площами. Тобто, і надалі нікого абсолютно не цікавить, дійде до вас інфа чи ні. Бо…
Бо головне завдання програми співпраці міськради зі ЗМІ, як виявилось – це говорити про позитив. Адже, проходячи повз спорткомплекс чи колишній інтернат, переходячи підвісний міст, прорубуючись через зарослі до могил рідних, їдучи ямами, йдучи непосипаними доріжками, п’ючи іржаву воду, чекаючи годину брудну маршрутку, ви, шановні наші читачі, не помічаєте позитиву.
А от чи потрапить до вас попередження про нові тарифи – це вже інше питання. Тим більше, розпач від нового навантаження на сімейний бюджет може знову ж таки перекрити вам вид на позитив.
Ми кілька разів намагались задати питання про показники ефективності, які очікуватиме міська рада за бюджетні кошти від співпраці зі ЗМІ. І жодного разу керівник відділу інформаційної політики не дала нам відповіді.
Одним із аргументів, чому треба співпраця зі ЗМІ, була можливість спростування неправдивої інформації, яка поширюється через “анонімні” пабліки. Ок. До прикладу, в соцмережах опублікували шматок рахунку за водопостачання, приписавши інфу, яка не відповідала дійсності. Але, на нашу думку, в першу чергу публікувати спростування на такі закиди до КП – завдання відділу інформполітики. Проте станом на 15:50 15 грудня Наталя Степанівна Глаговська так і не спромоглась відреагувати на негатив в сторону Водоканалу.
Добре, не справляється, допоможуть ЗМІ, яким за допомогу заплатять з міського бюджету. Але мене цікавив ще один пункт програми – про організацію інтерв’ю, “прямих” ефірів за участю міського голови, його заступників, керівників виконавчих органів міської ради, секретаря міської ради, депутатів міської ради. Власне, я запитала – чи буде це реалізовуватись і в тих медіа, яким з бюджету за таку опцію не заплатять. Адже цей пункт прописала посадовець міської ради, яка сама впродовж кількох місяців ігнорує запрошення Ехо Червонограда на інтерв’ю. При чому, зауважу, це інтерв’ю не мало коштувати бюджету ні єдиної копійки.
Проте замість Наталі Степанівни мені відповів секретар Червоноградської міської ради Олександр Грасулов. Виявляється, задавати питання про виконання посадових обов’язків – спілкування з медійниками – Наталі Глаговській некоректно, адже 6 років тому ми перебували на території однієї церкви.
Я розумію, що для секретаря Червоноградської міської ради, депутатів і посадовців інститут кумівства – то святе. І якби я знала, що опція бути хресною моєї дитини якимось чином заважатиме начальниці інформвідділу в майбутньому виконувати свою роботу, я б, звісно, обрала іншу кандидатуру. Тим більше – якби знала, що ця обставина якимось чином може заважати відповісти на конкретно поставлені питання членам комісії, на яку мене особисто для чогось запрошували за один день двічі. Тим більше, питання було поставлене до стратегії, яку й зібралися обговорювати.
Що ж до репліки пана секретаря ради, я пояснювала це вже неодноразово, але можу поснити ще раз. Я – не посадовець, для мене неписане правило кумівської поруки нічого не значить. Якщо мене запросили на комісію, якщо вона торкається теми роботи медіа, я мабуть, маю право задати питання. Бажано без недоречних реплік про моє особисте життя у відповідь.
Ну і на завершення – у мене велике прохання до усіх посадовців, депутатів та інших осіб, з якими ми ще випадково можемо виявитись близькими чи дальніми родичами/кумами – а давайте на роботі робити роботу, а родичатися – у позаробочий час. Натомість бажано таки подумати, попри всі перепони, про кінцевого споживача інформації – мешканця громади, а не про поділ грошей на позитив у ЗМІ.
