Чи часто ви чули слово “шароварщина”? В тому числі – і про сорочки з машинною вишивкою, які набули великої популярності через дешеву ціну у порівнянні з роботами майстрів? А чи насправді настільки важливо, яка та вишиванка, яку ми одягаємо? Вишита – та й усе.
Для того, щоб собі відповісти на це питання, варто відвідати виставку “Наддніпрянські візерунки” в палаці Потоцьких. Біля вишитих рушників і сорочок, котрим близько 100 років, розумієш, наскільки багато значили ці, здавалося б, ужиткові речі для наших предків.
Як вигадували різні декоративні елементи для одягу – складки, китички, мережку. Як декорували шви. Як залишали афтографи на рушниках. Як добирали орнамент, відповідно до призначення речі, які надписи вишивали на обрядових вишиттях.
У виставковій залі музею зібрали близько 100 експонатів з Дніпропетровської, Харківської, Полтавської областей. Тих областей, де ворог дуже хотів знищити усе сакральне, все українське. Але вишиванка ці спроби пережила.
Звичайно, не кожна сучасна жінка за роботою і домашніми клопотами може знайти час на голку та нитки. І не кожному з нас по кишені гарний виріб від хорошої майстрині, яка має не лише вміло вишивати, а й знати і розуміти нанесені на полотно символи.
Проте пам’ятати про цю вишиту історію ми повинні. І вивчати нашу вишивану географію. Аби ніхто і ніколи не посмів нам сказати, що в якихось територіях України немає української душі.
Виставка діятиме до кінця лютого. Тож запрошуємо.
