Алла Березюк, Червоноград
Я сама за останню добу мала світло трохи більше двох годин. Частину цього часу проспала, бо вмикалось серед ночі. Оголошене дистанційне було під питанням бо ні один із гаджетів дітей заряджений не був, а павери не витримали темряви (з невеликими перервами).
В телеграмівський чат щоразу надходили повідомлення від читачів Ехо про те, що вони пробували скористатись наметом ДСНС на площі. І я розуміла, що я така не одна. Правда, далеко не всі змогли скористатись послугами цього пункту.
А по факту, він в громаді наразі єдиний, який хоч трохи функціонував. Всі інші – тільки готуються. І то – запрацюють після 24 годин блекауту.
Але ж вони треба вже!
Дівчинка, яку з інгалятором привезли на АЗС на Київщині доводить, що відсутність електроенергії 10 годин і більше – це вже проблема.
Ми всі розуміємо, якою героїчною є зараз праця комунальників та енергетиків, які роблять усе, щоб наше життя повернулось до максимально нормального ритму.
Натомість представники органів місцевого самоврядування мали б реагувати на виклики, які постали перед людьми. Буде це пункт незламності чи пункт обігріву – неважливо. Але якби люди бачили, що для їхнього комфорту щось робиться, хейту в коментарях було б менше.
Мова йде про елементарну можливість прийти і поставити на зарядку телефони/планшети/павери, попити гарячого чаю, посидіти в теплі (значна частина Червонограда обігрівається електрикою). Це все можна було б зробити у співпраці з підприємцями – попросити в когось пачку чаю чи упаковку цукру. Думаю, ніхто із нас не був би проти, якби натомість рада прорекламувала чи відзначила такий бізнес.
Ок, йдемо далі. На сайті міської ради Долини (Франківщина) усі охочі можуть знайти інформацію про те, який заклад чи магазин працює від генератора і в яких закладах можна підзарядитись. І додають: якщо ви теж маєте генератор, напишіть на електронку, вас включать до переліку. Чи проблема це зробити Червоноградській міській раді?
Про 24 години блекауту. Наші колеги у Луцьку розповідають: спочатку у них теж говорили про добу без світла і аж тоді – роботу пунктів. Але люди йшли. І влада зрозуміла, що буде скандал. Тому пункт обігріву працює і без добового блекауту, готуються нові. Бо вони дійсно треба. В Івано-Франківську працюють теж. І у Львові.
Що у нас? По факту, сьогодні тільки розвозять генератори у народні доми, які мають слугувати пунктом незламності. За генератор відповідає одна людина, за продукти – інша. Іноді до них неможливо додзвонитись.
В Соснівці наліпку такого пункту здерли з лікарні – бо люди приходили, а в лікарів світла і тепла нема, генератора теж. При чому, відсутність генератора оголошувалась ще на вівторковій планерці.
Посадовці просять сфотографувати те, що є. Щоб відправити на Львів. Щоб відзвітувати, що у нас все під контролем?
Тим часом мені дзвонить знайома і каже, що щаслива, бо знайшла місце з розетками та інтернетом – в одному із торговельних центрів. Словом, допомогла собі сама.
Харчування дошкільнят та учнів шкіл. Знову ж таки – ніяких тимчасових договорів кейтерингу, доставки, генераторів. Просто дайте дитині печиво, хай погризе. Знову допоможіть собі самі.
Ок, ми знайдемо кав’ярню зі світлом, дамо дитині перекус, накупуємо ще павербанків. Але тоді для чого нам працівники виконкому, крім комунальних служб?
Коли Ехо Червонограда говорили про укриття в школах, нам казали, що ми зриваємо навчальний процес. І взагалі на передовій ще гірше. Але наші посадовці не на передовій. Вони тут. А ще тут родини військових, про які треба подбати. Літні люди. Люди із захворюваннями. Діти. Люди, яким треба світло і інтернет, щоб працювати, а потім донатити на ЗСУ.
Це питання настільки неочікувано постало, що аж дивно. Про те, що зима буде важкою і обстріли енергетичної інфраструктури тільки посилюватимуться, говорили давно. Часу підготуватись – не один тиждень. Але чомусь у нас вкотре – поки дзвін не вдарить…
Маргарита Васильєва, Соснівка
За вікном – зима, централізоване опалення у місті не запущене, а ті, в кого воно своє, залежать від світла.
Світла немає кілька годин – терпимо. Світла немає більше 10 годин – теж терпимо? Холодна, сира квартира, ковдра вже не рятує, а зідзвонитись/списатись з іншими людьми – неможливо, бо усі пристрої розряджені.
У таких ситуаціях мають бути пункти обігріву і підзарядки, але…
Як вони виглядають зараз, я побачила зсередини.
По місту вже розвісили наліпки пунктів обігріву (оновлення: в лікарні вже зірвали). Але ж по факту у Соснівці їх немає.
Ви, звичайно, можете туди прийти, але коли вже добу сидітимете без світла. Та й взагалі – ніхто не знає, коли ці пункти будуть готові. Жодних дат ніхто з влади не називає.
З обладнаного простору в народному домі: голе приміщення, кілька лавок і один чайник. Все дали працівники народного дому. Ще є буржуйка, яка ледве обігріє приміщення. Але вона й сама ледве стоїть.
І генератор, але потужність не факт, що витримає чайник і кілька телефонів.
У Соснівці влада вирішила починати процес підготовки не 25 лютого, а 25 листопада, коли вже “дупа в милі”. Роблять це все, звісно, без якості і галопом, а містянам залишається просто хавати це все лайно.
Як вони мають виглядати, моє бачення.
Перш за все, такі пункти мають існувати. І не просто у вигляді вивіски, а повноцінно функціонувати. У них має бути і місце, щоб посидіти, вкрившись пледом, якщо кімната недостатньо тепла, і можливість випити чаю, а не лише на перший раз. Бо, як сказали представники влади у Соснівці: далі, хто приходить, хай щось приносить. Складно уявити людину, яка прийшла в надії на тепло і заряд для телефона , а чує: “Ну, ви чаю не принесли, тому пити й не будете”.
Ніхто не знає, як довго триватиме ця ситуація з електроенергією. Комунікація і домовленість з підприємцями заради кількох пачок кави, чаю і цукру – не є, на мою думку, важким тягарем для влади.
У пунктах має бути генератор, за яким постійно слідкуватиме відповідальна людина. Але нормальної потужності, з розрахунком на ту кількість людей, на яку розраховане приміщення. Бо який сенс у пункті, в який приходить 50 людей, хочуть чаю та підзарядки, а потужність і двох чайників не потягне.
Це має бути буржуйка і достатнє забезпечення дровами. Чайники або великі термоси, у яких можна зберігати гаряче. Запас води. Зона для дітей, щоб трохи побавились, поки мама заряджає телефон. За можливості – інтернет.
І правильно розподілити обов’язки. А не той відповідає за генератор і буржуйку, а той за їжу. А головний хто? Ніхто…
Можна, звісно, вкотре понадіятись на себе. Усі кошти витратити на придбання особистого генератора з особистим паливом, взяти для цього особистий кредит. Але зробити з кимось завжди легше. Або підштовхнути тих, хто цим мав би зайнятись.
