Напередодні 1 вересня Ехо Червонограда запросили депутатів Червоноградської міської ради на прогулянку укриттями навчальних закладів міста. Запросили, бо на сполох забили батьки. Кілька днів перед прогулянкою вони надіслали нам відео із станом укриття в школі (уже гімназії) №8.
Одразу анонсуємо, що наша, так би мовити, інспекція продовжиться і далі, але поки про перший день огляду.
Що ми побачили
Ми відвідали ліцей, а також гімназії №8, імені родини Луговських (колишня школа №9) та №3, а також садочок “Зірочка”.
З-поміж усіх закладів, які ми побачили в той день, укриття поза межами школи є лише в ліцеї. Підвал під самим навчальним закладом має лише один вихід, тому там може перебувати тільки до 50 осіб. Та й то – у випадку, якщо це дозволить комісія.
Більшість учнів повинні йти в укриття житлових будинків. В понеділок, 29 серпня, ми відвідали і їх. В обох на момент нашого приходу працювали комунальники, вичищали сміття. Проте відсутність пляшок і обгорток ніяк не робить ці підвали прийнятними для перебування учнів. Запах цвілі не залишає вас ще довго після виходу, скрізь сирість. І катастрофічний брак місць для сидіння.
Друге трохи сухіше. І в ньому є туалет. Але який!
До слова, туалет ми знайшли лише в одному із трьох укриттів. А приміщення, до слова, має бути розраховане на безперервне перебування впродовж 48 годин. Яким чином кілька сотень дітей не буде ходити до вбиральні дві доби – незрозуміло. При чому, не зможуть вони цього зробити навіть там, де унітаз встановлено. Адже змити воду можна тільки один раз – на другий вода, яка не спускається, просто поллється за унітаз. Та й сама вбиральня розташована в прохідному місці, біля запасного виходу, без будь-яких перегородок. Тут хіба статевим вихованням займатись.
До слова, директорка ліцею розповіла – до демонстрації укриттів більшість батьків підтримували очну форму навчання. Після того, як показала умови в підвалах будинків, значна частина схилилась до дистанційки. Але повпливати на стан укриттів поза межами закладу вона не може – це зона відповідальності комунальників.
Далі ми попрямували до школи №9. Про цей візит ми уже розповідали в соцмережах Ехо. На жаль, час був не дуже вдалий для зйомок – Львівобленерго якраз проводили ремонтні роботи, тому світла не було.
Усі кімнати підвального приміщення обставлені партами, кріслами і лавками. Але про всяк випадок є ще блоки з пінопласту. Крім того, сюди завезли ще 41 лежанку.
Щодо туалетів – тут облаштували кабінки, куди пізніше встановлять біотуалети (їх відділ освіти ще закуповує). Усі кабінки закриваються.
В приміщенні обладнано окрему кімнату для травмпункту, є місце для набору технічної води за потреби. В укриття є кілька окремих входів.
Проблемним питанням залишається гідроізоляція. В період дощів є місця, де підходить вода. Наразі в цих місцях розкладуть щити, але в подальшому треба будуть кошти, щоб проблему вирішити.
Батьківських грошей на це пішло близько 16 тисяч. Проте адміністрація працювала з усіма, хто міг допомогти.
А вже після оглядин гімназії імені родини Луговських відвідали школу, відео з якої нам надсилали батьки – восьму.
Тут уже на підлозі замість дошок, які були на відео батьків, ми побачили резиновий настил.
А на вулиці працівники проводили роботи із облаштування гідроізоляції, аби вода, яка стікає із похилих дахів блоків, не потрапляла у підвал.
На жаль, стан туалету не змінився – це і надалі незакритий унітаз, який, до того ж, не закріплений. А при зливі вода тече просто в приміщення укриття.
Далі – школа №3. Тут є три укриття під будівлею закладу, ми змогли побувати в двох.
Тут дійсно сухо. Окремі приміщення та виходи зі школи дозволяють дуже добре розподілити шляхи евакуації. Батьки дооблаштовували кожні свій куточок окремо – наповнювали бокси для їжі, хтось приніс пінопласт під ніжки діткам, хтось додаткову канцелярію.
Останній об’єкт на той день – садочок “Зірочка”. Це один із небагатьох ДНЗ, який може евакуювати вихованців у межах закладу – іншим доведеться долати відстань до 400 метрів.
А тепер до мінусів
Одне із основних застережень – комунікації в підвалах. Вони в жахливому стані, а з початком опалювального сезону ризик поривів ще збільшиться. Тому місцевій владі слід заздалегідь подумати про матеріали для ліквідації аварій, а ще запланувати заміну труб. Ми маємо облаштовувати ці укриття на роки та слідкувати за їхнім станом, якщо, звісно, здатні вчитись на своїх помилках.
Друге – стан сходів. Облущені, роздовбані, вони несуть загрозу для всіх, хто сюди спускається. А в садочку взагалі зависокі для дитячих ніжок. По факту, кожну дитину треба буде звести, а це збільшує час евакуації.
Приміщення садочка, яке ми побачили, явно треба розвантажити від зайвих речей – за умови вибухової хвилі це все приладдя повалиться на дітей.
І найголовніше – навіть якщо акти готовності підпишуть, роботи із облаштування укриттів припиняти не можна. Бо діти зростати в таких стінах не повинні.
Крім того, депутати, які були разом із нами в укриттях, говорили про необхідність закупівлі генераторів. Та й взагалі роботи ще дуже і дуже багато – електрика, вентиляція, ремонт, наповнення. Роками на стан укриттів всі не звертали увагу. На жаль, мусимо тепер пожинати плоди байдужості і безгосподарності та долати її наслідки. Тож зупинятися не можна. Адже діти – це найдорожче, що є в нашої держави. Це її майбутнє.